«Камера, мотор!»

Наше життя – велика вистава.
В кожного роль у ній своя.
Буденність очі нам запеленала.
В безлічі масок ти обираєш – ось моя!

Не відкриваючись нікому мовчки живемо.
Щодня потрібна роль нова.
Не цікавимось чужим, не знаємо свого
І маска до лиця вже приросла!

Лиш іноді у хвилини дивні.
Стомившись, неначе старий актор –
Ми витираємо тонни гриму звичні,
А відпочивши знову чуємо: «Камера, мотор!»

Теги: Galina KGP, вірш, Галина Комарніцька, життя, маска, поезія, роль