Щасливість звіреного щастя
Карбує новий переділ
Ефірність монотонних тіл
Химерним оком передастся

Continue reading...

Tags: Vlaicu, істина, вірш, душа, місто, осінь, почуття, правда, серце, філософські роздуми

Det var så mörkt, at vi inte kunde se någonting alls…
Ключ… – відчинятиму двері життя
Амбразурною юність битого скла
Повертатиму ручку дверей вікових…
Чавунним молотом по голові…

Continue reading...

Tags: Vlaicu, біль, безсоння, бруд, вітер, Вальгала, вуаль, душа, життя, Земля, зміст, каміння, ключ, місто, нірвана, Озімовський Роман, пекло, печаль, печаті, смерть, суспільство, фатум

Будівель дахи
Осінні птахи
Я знову у сон поринаю
Це було колись
У небо дивись -

Continue reading...

Tags: Vlaicu, вітер, небо, Озімовський Роман, осінь, птахи, серце, сон

У безнадії дія завжди є
Приречена, трикльонна, многолика
Вона багаття розуму кує
Із монотонного в’язкого лиха

Continue reading...

Tags: Vlaicu, багаття, безнадія, вірш, лихо, Озімовський Роман, парадокс, розум, смерть, філософські роздуми

До А. К.
Хтось засміється ззаду – нежурюся
Хтось привітає – радості нема
Твоєї мила гордості боюся,
Що світ мій з ніг на голову здійма

Continue reading...

Tags: Vlaicu, Блок, вірш, гордість, дзвінок, кохання, Петрарка

Тіло погрузло в стільці
Я відлетів від цих місць
Що ж буде там у кінці
Хто ж мені, хто відповість?

Continue reading...

Tags: Vlaicu, бетон, вірш, зима, зло, кінець, осінь, роздуми, сон, терпкість

Крихти розуму, пробираючись крізь
Світло ліхтарів, поглинають смисл ночі
Коріння води проростаючи скрізь
В собі важкість туману волоче

Continue reading...

Tags: Vlaicu, бур'ян, вірш, воля, життя, ніч, Озімовський Роман, осінь, почуття

О цвинтар! О перли кінця лихоліть
Могили, хрести й огорожі
Стежинка, вінки і березова віть
Твій спокій й самотність мов схожі
До тебе я лину… неначе у двір
Приємний з самого дитинства
Обабіч життя, поринаю з тих пір
Коли твого вчув материнства…

Continue reading...

Tags: Vlaicu, вірш, життя, лихоліття, Озімовський Роман, перли, цвинтар

так, так… Б’ємо по настилу літ
Зволікаємо модами холод епох
Йдемо від дверей до моральних воріт
Куємо із них закони для двох
Вічних знайомих безликих борців
Врізаних в душі й приклеєних там
Що критикують тебе у кінці
Після відвертя могильним портам

Continue reading...

Tags: Vlaicu, вірш, ворота, добро, душа, зима, зло, сніг, сон, Стікс, холод

Відтіш, відтіш мене красуне
У серце сум і згуба суне
Як чорним ворона крилом
Махне – а там вже й перелом

Continue reading...

Tags: Vlaicu, безодня, вірш, ворон, дорога, душа, життя, красуня, ніж, печаль, серце